Бій під Крутами відбувся наприкінці січня 1918 року біля залізничної станції Крути на Чернігівщині. Офіційною датою вважають 29 січня, хоча частина істориків наводить аргументи на користь 30 січня.
На позиціях перебували приблизно 500 українських вояків – курсанти військової школи, студенти, гімназисти та добровольці. Кілька годин вони стримували значно численніші більшовицькі сили, які наступали на Київ. Під вечір українські підрозділи організовано відступили, пошкодивши за собою залізничну колію.
Одна студентська чота під час відступу втратила орієнтир і потрапила в полон. 27 юнаків більшовики розстріляли або замордували. Про ці події докладно розповідає Український інститут національної пам’яті.
Найбільше в пам’яті про Крути закарбувалася історія студентів, які потрапили в полон і були страчені. Водночас Героями Крут вважають усіх українських бійців, які брали участь в обороні станції та стримували наступ більшовицьких військ.
Крути: що це за місце
Крути – залізнична станція на лінії Бахмач – Ніжин – Київ за 18 км від Ніжина. Поруч розташоване село Крути, а меморіальний комплекс стоїть біля села Пам’ятне. Після адміністративної реформи ця територія входить до Ніжинського району Чернігівської області.
У 1918 році залізниця мала стратегічне значення. Потягами перевозили війська, боєприпаси й артилерію, тому контроль над станціями та коліями безпосередньо впливав на швидкість наступу. Через Бахмач і Ніжин пролягав один із головних шляхів до Києва.
Коли відбувся бій під Крутами: 29 чи 30 січня
День пам’яті Героїв Крут в Україні відзначають 29 січня. За юліанським календарем, яким тоді ще користувалися, це відповідало 16 січня 1918 року. На новий календар УНР перейшла вже в лютому.
Проте серед істориків є дискусія щодо дати основного бою. Михайло Ковальчук звернув увагу на документи більшовицького командування. За його реконструкцією, 29 січня зіткнення відбулося біля станції Плиски, а повідомлення штабу Муравйова про захоплення Крут того дня було помилковим. У рапортах самого Муравйова взяття станції датоване 30 січня.
Передумови і причини бою під Крутами
Наприкінці 1917 року більшовицька Росія розпочала війну проти Української Народної Республіки. На початку 1918-го більшовицькі сили просувалися до Києва кількома напрямками. До середини січня вони вже захопили значну частину Лівобережної України й продовжували наступ на столицю. Одним із ключових шляхів була залізниця через Бахмач, Ніжин і Крути.
22 січня 1918 року IV Універсалом Центральна Рада проголосила незалежність УНР. На той момент війна вже тривала, а більшовицькі війська наближалися до столиці.
Українських сил на цьому напрямку бракувало з кількох причин:
- командування очікувало головного удару з полтавського напрямку й зосередило там частину найбоєздатніших підрозділів;
- українські війська залишили важливий залізничний вузол у Бахмачі;
- 29 січня в Києві почалося більшовицьке повстання, центром якого став завод «Арсенал», тому значну частину військ довелося залишити в столиці.
Наступ із боку Бахмача довелося стримувати підрозділами, які можна було швидко зібрати та перекинути до Крут.
Хто захищав Крути
Поширене уявлення, що під Крутами воювали лише студенти та школярі, не відповідає дійсності.
Основу українських сил становили курсанти 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького. Вони мали військову підготовку, а старшини – бойовий досвід Першої світової війни.
До оборонців належали:
- близько 300 курсантів юнацької школи разом зі старшинами;
- приблизно 116-130 добровольців Першої сотні Помічного студентського куреня Січових стрільців;
- близько 80 добровольців місцевого Вільного козацтва з Ніжина;
- окремі старшини та військові, які відступили з району Бахмача.
Саме Ніжин, а не Глухів, називають сучасні дослідження як місце, звідки до оборонців приєдналися близько 80 добровольців Вільного козацтва.
Українськими силами командував сотник Аверкій Гончаренко – офіцер із бойовим досвідом Першої світової війни.
Скільки людей воювало під Крутами
Точні оцінки в джерелах відрізняються. У матеріалах УІНП наводиться від 420 до 520 українських оборонців. За тими ж даними, вони мали 16 кулеметів і гармату, встановлену на залізничній платформі.
Більшовицькі сили мали значну чисельну перевагу. В окремих матеріалах УІНП ідеться приблизно про 4800 бійців, хоча в інших дослідженнях трапляються нижчі оцінки.
| Показник | Українські сили | Більшовицькі сили |
| Чисельність | приблизно 420-520 осіб | кілька тисяч |
| Склад | курсанти, студенти, гімназисти, Вільне козацтво | червоногвардійці, військові частини, балтійські матроси |
| Командування | Аверкій Гончаренко | загальне керівництво наступом – Михайло Муравйов |
| Озброєння | 16 кулеметів, гармата на залізничній платформі | кулемети, артилерія, бронепотяг |
На цьому напрямку діяли більшовицькі загони під командуванням Павла Єгорова та Рейнгольда Берзіна.
Як проходив бій під Крутами
Бойові дії тривали близько п’яти-шести годин. Українські підрозділи зайняли позиції біля залізниці, використовуючи окопи, насип і відкриту місцевість перед ними.
Початок бою
Більшовицькі загони пішли в наступ і потрапили під кулеметний та рушничний вогонь. Підготовлені позиції дали українцям змогу відбити перші атаки й певний час утримувати противника.
Посилення наступу
Згодом більшовики використали чисельну перевагу, артилерію та бронепотяг і почали тиснути на фланги.
Ситуація погіршувалася, бо українським підрозділам загрожувало оточення, а запас боєприпасів був обмежений.
Відступ
Надвечір Аверкій Гончаренко наказав відходити до ешелонів. Основна частина українських сил залишила позиції та рушила в напрямку Києва. Відступаючи, військові пошкодили залізничну колію, щоб сповільнити пересування противника.
Тому поширений образ бою, в якому кількасот студентів нібито залишилися на позиціях і загинули до останнього, не відповідає реальним подіям. Значна частина оборонців вижила й продовжила службу в українському війську.
Розстріл полонених студентів
Під час відступу одна чота Помічного студентського куреня втратила орієнтир у темряві та вийшла до станції Крути, яку вже контролювали більшовики.
27 студентів і гімназистів потрапили в полон. Їх розстріляли або замордували. Про обставини страти та подальше перепоховання розповідає УІНП.
Поширеною стала розповідь, що перед стратою гімназист Григорій Піпський почав співати «Ще не вмерла Україна», а інші полонені його підтримали. УІНП наводить цю історію як поширене свідчення, але наголошує, що безпосередніх українських очевидців самого розстрілу не залишилося.
Кільком полоненим вдалося вижити. У спогадах 17-річного учасника бою Ігоря Лоського згадуються семеро юнаків, які уникли смерті. Частину поранених відправили до шпиталю в Харкові, звідки вони згодом вибралися.
Ігор Лоський – 17-річний учасник бою
Ігор Лоський навчався у Другій українській гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства та вступив до Студентського куреня.
Під Крутами його важко поранили, але він вижив. Згодом Лоський працював у Міністерстві закордонних справ УНР, займався науковою та викладацькою роботою й залишив спогади про Крути.
Він не вважав бій стратегічно вирішальним, але наголошував на його ідейному значенні для покоління української молоді. Спогади Лоського та його біографію опублікував Український інститут національної пам’яті.
Похорон Героїв Крут у Києві на Аскольдовій могилі
Після повернення української влади до Києва почали шукати й ідентифікувати тіла загиблих.
19 березня 1918 року до столиці привезли 26 трун із тілами учасників бою. На вокзалі зібралися родичі, студенти, гімназисти, військові, духовенство та мешканці міста. Жалобна процесія пройшла через центр Києва, а біля будинку Центральної Ради виступив Михайло Грушевський.
Традиційно вважається, що загиблих поховали на Аскольдовій могилі. Проте сучасні дослідження уточнюють цю версію. Історик Ярослав Тинченко вважає, що частину крутян могли поховати на Новому Братському військовому кладовищі на Звіринці, а на Аскольдовій могилі – лише окремих загиблих.
Тому місце поховання кожного з учасників встановлене не повністю. У радянський період старі поховання були знищені або перенесені. В незалежній Україні на Аскольдовій могилі встановили пам’ятний хрест Героям Крут.
Відомі імена Героїв Крут
Імена всіх загиблих досі не встановлені. Український інститут національної пам’яті наводить 20 відомих прізвищ загиблих студентів і гімназистів.
Серед них – Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Андрій Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григорій Піпський, Іван Сорокевич та інші.
Список усіх учасників значно більший. Дослідникам відомі десятки імен курсантів, старшин, студентів та інших військових, які вижили й продовжили боротьбу за УНР.
Скільки загинуло під Крутами
Точної кількості загиблих історики досі не встановили.
У сучасних матеріалах УІНП українські втрати загиблими оцінюють приблизно у 70-100 осіб. До цієї цифри входять бійці, які загинули безпосередньо в бою, та полонені, страчені після нього.
В окремих дослідженнях трапляються нижчі оцінки безповоротних втрат, тому різні історичні публікації можуть наводити неоднакові цифри.
Щодо більшовицької сторони УІНП наводить оцінку щонайменше у 300 загиблих. Значно вищі цифри, які трапляються в популярних публікаціях, мають слабше документальне підтвердження, тому використовувати їх як установлені дані не варто.
Хто переміг у бою під Крутами
Після кількох годин бою українські підрозділи залишили позиції, а станцію зайняли більшовицькі війська. Отже, контроль над місцевістю перейшов до наступаючої сторони.
Український загін при цьому не був розгромлений. Його основна частина відійшла, а просування противника сповільнилося.
Бій під Крутами був оборонною операцією, після якої українські сили відступили, виконавши завдання із затримки наступу.
Наслідки бою для Києва
Відступаючи, українські військові пошкодили залізничне полотно. Це змусило більшовиків витратити додатковий час на відновлення колії та пересування ешелонів.
У матеріалах УІНП ідеться приблизно про чотири дні затримки. За цей час українські сили придушили більшовицьке повстання на заводі «Арсенал», а державні установи отримали час для подальших дій та евакуації.
Київ усе ж довелося залишити. Після захоплення міста війська Михайла Муравйова розгорнули терор проти його мешканців.
Крути і Берестейський мир
9 лютого 1918 року Українська Народна Республіка підписала Берестейський мирний договір із державами Четверного союзу – Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією.
Договір закріпив міжнародне визнання УНР як суб’єкта міжнародних відносин.
Кілька днів, виграних під час оборони Крут і подальшого руйнування залізниці, припали на критичний етап переговорів у Бересті. Проте результат переговорів залежав не лише від цього бою, а від ширшої військової та дипломатичної ситуації.
Крути в датах
- 22 січня 1918 року – IV Універсалом проголошено незалежність Української Народної Республіки.
- 29-30 січня – бойові дії в районі Крут.
- 29 січня – 4 лютого – більшовицьке повстання в Києві, центром якого став завод «Арсенал».
- 9 лютого – підписано Берестейський мирний договір.
- 19 березня – у Києві відбулася жалобна процесія та поховання загиблих крутян.
Міфи і факти про Крути
Міфологізація Крут почалася майже одразу після подій 1918 року. Під час похорону загиблих порівнювали з 300 спартанцями під Фермопілами. Це порівняння стало одним із джерел пізнішого міфу про «300 загиблих студентів».
| Міф | Що відомо з джерел |
| Під Крутами загинули 300 студентів | Українські втрати були значно меншими, а студентська сотня налічувала близько 120 осіб |
| Воювали лише студенти й школярі | Основу оборони становили курсанти військової школи |
| Усі оборонці були непідготовленими | Курсанти мали військовий вишкіл, хоча частина студентів була значно слабше підготовлена |
| Український загін знищили повністю | Основній частині оборонців вдалося відступити |
| Бій тривав кілька хвилин | Бойові дії тривали близько п’яти-шести годин |
| Крути нічого не змінили | Наступ на Київ вдалося сповільнити на кілька днів |
Чи відправляв Петлюра студентів під Крути
Ні. Симон Петлюра безпосередньо не командував обороною Крут і не керував українськими силами на цій ділянці.
У цей час він зі своїми підрозділами діяв на іншому напрямку. Обороною біля станції командував Аверкій Гончаренко.
Плутанина частково виникла через повідомлення Михайла Муравйова, який після захоплення станції писав про перемогу над «петлюрівськими» силами. Згодом це формулювання іноді трактували так, ніби Петлюра особисто керував боєм.
Крути в культурі
Фільм «Крути 1918»
Художній фільм режисера Олексія Шапарєва став однією з наймасштабніших українських кіноробіт про події 1918 року.
Прем’єрний показ відбувся 29 січня 2019 року в київському кінотеатрі «Київ», а 7 лютого стрічка вийшла у широкий прокат. Загальний бюджет становив 52 млн грн, із яких близько 26 млн грн надало Держкіно.
У центрі сюжету – вигадана історія братів Андрія й Олекси Савицьких на тлі реальних подій. Станцію Крути для зйомок відтворили в селі Сигнаївка Черкаської області, а частину сцен знімали в Межигір’ї.
Фільм містить вигаданих персонажів і художні сюжетні лінії, тому його варто сприймати як художню інтерпретацію, а не документальну реконструкцію.
Вірші про Крути
Павло Тичина відгукнувся на події віршем «Пам’яті тридцяти». Твір присвячений загиблим юнакам та їхньому похорону в Києві й помітно вплинув на подальше сприйняття Крут.
До цієї теми звертався і Євген Маланюк. У своєму есеї «Крути» він писав про покоління українців, готових захищати власну державу.
Пісні про Крути
«Виряджала мати сина під Крути до бою» поширилася як народна балада про матір, яка шукає сина серед загиблих.
Серед новіших творів відома пісня «У полі під Крутами» на слова й музику Олександра Шевченка. У 2021 році кліп на неї записали вихованці Львівського ліцею імені Героїв Крут.
Як пам’ять про Крути зберігали до незалежності
Вшанування гераїв Крут почалося задовго до відновлення незалежності України.
25 січня 1931 року львівські студенти вирішили щороку 29 січня проводити одноденне голодування, а заощаджені гроші передавати на підтримку українських політичних в’язнів. Згодом традицію підтримали інші молодіжні організації, і вона зберігалася до 1939 року.
У радянській Україні історію Крут замовчували або подавали в межах радянської концепції «громадянської війни».
Українська історія XX століття містить чимало подій, пам’ять про які десятиліттями замовчували, спрощували або використовували в політичних суперечках. До них належать не лише бій під Крутами, а й Голодомор, репресії радянського періоду та Волинська трагедія 1943-1944 років.
Через майже століття образ жертовності заради майбутнього України знову став особливо близьким під час Революції Гідності 2013-2014 років. Герої Крут і Небесна Сотня належать до різних історичних подій, але обидві посіли важливе місце в сучасній українській пам’яті.
Матвія Данилюка із села Ватин на Волині, який помер 1994 року, тривалий час називали останнім учасником бою, що дожив до відновлення незалежності України. Водночас дослідники звертають увагу, що документальні підтвердження його безпосередньої участі в бою неповні.
День пам’яті Героїв Крут
29 січня в Україні щороку вшановують Героїв Крут.
16 травня 2013 року Верховна Рада ухвалила Постанову про відзначення подвигу учасників бою на державному рівні.
Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут»
Меморіальний комплекс біля станції Крути відкрили 2006 року. Сьогодні він є філією Національного військово-історичного музею України.
Головний монумент стоїть на високому пагорбі. Поряд розташовані каплиця та озеро у формі хреста.
Навпроти монумента відтворено залізничний перон початку XX століття. На коліях стоять старовинні вагони з музейною експозицією про Українську революцію, проголошення УНР, бій під Крутами та подальшу боротьбу за державність. Поряд розміщена залізнична платформа з гарматою.
Актуальну інформацію про комплекс і режим роботи публікує Національний військово-історичний музей України.
Від Києва до Крут автомобілем приблизно 150 км. Перед поїздкою варто перевірити актуальний режим роботи музею та умови відвідування.
Бій біля Крут у 2022 році
Під час повномасштабного російського вторгнення район Крут знову опинився на маршруті військ, які рухалися в напрямку Києва.
Після підриву мосту через Сейм російські підрозділи змінили маршрут і рухалися через Конотоп, Бахмач, Плиски, Хороше Озеро та Крути.
Місцева територіальна оборона створювала перешкоди на дорогах і затримувала рух колони. 28 лютого 2022 року українські війська завдали удару по російських силах у районі Крут.
Після боїв місцеві жителі бачили вантажівки з тілами російських військових. Голова Крутівської громади Олег Бузун оцінював їхню кількість приблизно у 200 осіб, але незалежного підтвердження цієї цифри немає.
Він також спростовував поширені на початку вторгнення повідомлення про знищення меморіалу. За словами місцевих мешканців, російські військові під’їжджали до комплексу й фотографувалися біля нього.
