Володимир Мономах – хто такий, чим відзначився та що зробив в історії Русі

Історія України неймовірно багата, і що глибше в неї занурюєшся, то більше розумієш, скільки всього вмістилося в ці століття. Були часи козацької слави й гетьманських булав. Була доба, коли українськими землями порядкувала польсько-литовська шляхта, а село жило під панськими маєтками, так званими фільварками. Були свої герої, зрадники, реформатори й мрійники, кожен зі своєю історією. Та щоб зрозуміти, звідки все почалося, варто зазирнути ще далі, у сиву давнину Київської Русі. Саме там, серед князів і літописів, і жила постать, про яку сьогодні йтиметься. Володимир Мономах, один із наймудріших правителів своєї епохи, чиє ім’я не загубилося навіть через дев’ять століть. Тож розберемося, хто він такий, коли правив, що зробив для держави й чому його “Повчання дітям” читають і донині.

Хто такий Володимир Мономах і чим він відзначився в історії

Уявіть правителя, який не виборював владу силою, а прийшов до неї на прохання самого народу. Саме таким був Володимир Мономах, людина, чиє ім’я стало символом мудрого правління. Він міг би просто увійти в літописи як черговий київський володар, та зробив значно більше. У часи, коли Русь роздирали внутрішні чвари, а половці спустошували її землі, Мономах зумів об’єднати тих, хто ще вчора ворогував між собою. Саме з його ініціативи 1097 року відбувся Любецький з’їзд, де руські князі домовилися бодай на певний час припинити усобиці й разом боронити свої землі. А коли 1113 року в Києві спалахнуло повстання, саме його запросили на престол як людину, якій довіряли найбільше.

А відзначився він одразу на кількох полях:

• Як воїн, що, за переказами, здійснив понад вісімдесят походів. А 1111 року очолив великий похід на половців, вершиною якого стала переможна битва на Сальниці, після чого набіги ворога надовго вщухли.
• Як державець, що зумів об’єднати під своєю владою близько трьох чвертей руських земель. І як мислитель, адже саме йому належить славнозвісне “Повчання дітям”, текст, який ще довго читатимуть після його смерті.

А ще з ним пов’язана легенда про шапку Мономаха, той самий вінець, що згодом став символом влади. Та про неї, як і про все інше, поговоримо докладніше. Бо постать це справді неординарна, і кожна її грань варта окремої розмови.

Походження та ранні роки Володимира Мономаха

Родовід у Володимира був справді видатний. Народився Мономах 1053 року в родині, де змішалася кров двох великих династій. Батьком його був київський правитель Всеволод Ярославич, син самого Ярослава Мудрого, тобто Володимир доводився славетному володарю рідним онуком. А мати походила з Візантії, вона була донькою імператора Костянтина IX Мономаха. Саме від неї, від матері, князь і успадкував своє друге ім’я, Мономах, яке назавжди закріпилося за ним в історії.

З таким походженням хлопчикові судилося рано увійти в доросле життя. Уже змалку його готували до княжої справи, і за переказами, свою військово-політичну діяльність він розпочав ще підлітком. Не дивно, що згодом він володів кількома мовами й змолоду брав участь у походах, здобуваючи той досвід, який пізніше зробить його одним із наймудріших правителів Русі.

А ще до Києва Володимир пройшов довгий шлях. Майбутній київський правитель устиг покняжити в кількох містах, зокрема у Смоленську та Чернігові, а найдовше, майже двадцять років, правив у Переяславі. І це були роки нелегкі, адже Переяславське князівство лежало на самому краю степу й постійно потерпало від половецьких набігів. Саме там, обороняючи рубежі, на власному досвіді збагнув, як важко боронити землю поодинці. І цей урок він запам’ятав на все життя.

Коли правив Володимир Мономах: роки правління та прихід до влади

А тепер до головних дат. Великим князем київським Володимир Мономах став 1113 року, а правив аж до своєї смерті 1125 року. Тобто на київському престолі пробув дванадцять років, і кожен із них лишив свій слід в історії держави.

Цікаво, що до влади він прийшов не силою, а на прохання самих киян, і в цьому теж уся його вдача. Того ж таки 1113 року помер попередній правитель Святополк Ізяславич, чия політика викликала чимало невдоволення серед простого люду. Щойно його не стало, у Києві спалахнуло повстання. Обурені містяни й селяни громили двори багатіїв, і місто опинилося на межі хаосу. Саме тоді київська верхівка й вирішила покликати на престол Володимира, 60-річного переяславського князя, якого поважали за мудрість, військовий досвід і справедливість.

І Мономах виправдав довіру. Прибувши до Києва, швидко втихомирив заворушення, та не пішов простим шляхом жорстокості. Замість того щоб просто покарати бунтівників, вислухав їхні вимоги й видав закон, який полегшив становище бідняків. Так, ще навіть не встигнувши як слід сісти на престол, показав, що правитиме інакше, з думкою про простий народ.

Володимир Мономах у Києві: як князь зміцнив державу

Сівши в Києві, Мономах узявся за головне, повернути державі колишню єдність. А завдання це було не з простих, адже на той час Русь уже роздирали чвари, і кожен князь тягнув ковдру на себе. Володимир же діяв твердо, але мудро. Він розсадив своїх синів по найважливіших містах, щоб тримати землі під контролем, а непокірних правителів змушував коритися київській владі.

І результат не забарився. Мономах зумів об’єднати під своєю рукою близько трьох чвертей усіх руських земель, від Києва до далеких околиць. Поза його впливом лишилися хіба Галицька, Чернігово-Сіверська та Полоцька землі, усе інше визнало владу великого князя. До слова, і сам Переяслав, де Володимир володарював два десятиліття, і чимало підвладних йому земель лежали на території сучасної Лівобережної України. Тобто держава під його рукою розкинулася справді широко.

Та зміцнював він не лише кордони. За його правління Київ буквально розквітнув:

• зводилися нові храми;
• розвивалися міста;
• 1115 року неподалік Вишгорода через Дніпро навіть перекинули міст, річ на ті часи неабияка.

Так Мономах довів, що сильна держава це не тільки військо, а й лад усередині, і будівництво, і турбота про людей.

Внутрішня політика та реформи Володимира Мономаха

Найбільше Мономах прославився турботою про простих людей, і це не гучні слова, а конкретні справи. Придушивши повстання 1113 року, він одразу взявся за головний біль тогочасного суспільства, боргове рабство й свавілля лихварів. Так з’явився його знаменитий “Устав Мономаха”, доповнення до збірки законів “Руська Правда”.

Що ж він змінив? По-перше, суттєво зменшив відсотки за позики, аби люди не потрапляли в довічну кабалу через борги. По-друге, полегшив становище закупів, тобто селян, які відпрацьовували борг у пана. А по-третє, фактично скасував холопство за борги, коли людину за несплату могли зробити рабом. Простими словами, він захистив бідняків від зажерливих багатіїв, і саме за це його так любив народ.

Дбав Мономах і про культуру. Саме за його правління тривала робота над літописами, зокрема з’явилася нова редакція славнозвісної “Повісті минулих літ”. Тобто князь розумів, що сильна держава тримається не лише на законах і війську, а й на пам’яті про власну історію.

Перемоги над половцями та військові походи

А ось грань, якою Мономах пишався чи не найбільше, військова діяльність. За все життя він, за літописами, здійснив понад 80 походів, і більшість із них проти половців, головного ворога тогочасної Русі. Та найважливіше не кількість, а те, що Володимир першим зрозумів, що боронитися поодинці марно, треба нападати спільно й на випередження. Саме він переконав інших князів об’єднати сили й іти в степ, не чекаючи, поки ворог прийде сам.

Тому розповімо про ключові спільні походи, які він організував:

Після цих походів половці надовго притихли, а ім’я київського князя наганяло на них справжній жах. Недарма ж, за переказами, Мономахом лякали навіть половецьких дітей.

Про що “Повчання дітям” Володимира Мономаха

Окремо варто сказати про те, чим Мономах прославився не як воїн, а як мислитель. Ідеться про “Повчання дітям”, його найвідоміший твір, написаний на початку XII століття, ймовірно близько 1117 року. По суті, це лист батька до синів, у якому володар на схилі літ ділиться життєвою мудрістю й заповідає, як гідно жити та правити.

А поради ці, як не дивно, актуальні й досі. Мономах:

• закликав синів бути справедливими, не чинити зла, шанувати старших і піклуватися про слабких;
• радив не лінуватися, самому заглиблюватися в усі справи й не покладатися лише на слуг;
• застерігав від головної біди свого часу, князівських усобиць, благаючи нащадків жити в мирі й не проливати братньої крові;
• наполягав на освіті й наводив у приклад власного батька, який знав аж п’ять мов.

Якщо коротко, то весь твір пронизаний простою, але вічною думкою, що справжня велич правителя не в силі, а в честі, розумі та доброті.

Цікаві факти про Володимира Мономаха

Отже, постать справді неординарна. Та все сказане вище, роки, походи, реформи, це лише кістяк, який знайдеш у будь-якому підручнику. А найсмачніше, дрібні деталі, зазвичай лишається за кадром.

Взяти особисте життя князя. Його дружиною була англійська принцеса Гіта, донька останнього англосаксонського короля Гарольда II. А нащадки Мономаха згодом поріднилися з правителями Візантії, Данії та Швеції. Русь тоді була в самому серці європейської політики.

А та сама шапка Мономаха до нього, по суті, стосунку не має. З нею пов’язують легенду, нібито вінець надіслав Володимиру візантійський дід. Та більшість істориків вважає, що виготовили її значно пізніше, вже по його смерті. Тож це радше красивий переказ, ніж річ із його доби.

Ще Мономах був відчайдушним мисливцем і сам розповів про це в “Повчанні”. Його підкидав на рогах тур, топтав лось, а ведмідь якось прокусив сідло біля коліна. Двічі розбивав голову, не раз калічився, падаючи з коня. Погодьтеся, зовсім не образ статечного книжкового мудреця.

І цікавинка насамкінець. На печатках князь ставив титул “архонт”, на візантійський манір. А вже у XIX столітті під Черніговом знайшли важкий золотий змійовик, який, за припущеннями, Мономах загубив під час однієї зі своїх скачок. Так через сімсот років він ніби нагадав про себе ще раз.

Замість крапки

Помер великий князь 1125 року, і його поховали в київському Софійському соборі, поряд із батьком і дідом. Справу продовжив син, Мстислав Великий. Та вже після його смерті Русь остаточно поринула у чвари й почала розпадатися на окремі князівства.

І все ж зроблене Мономахом не стерлося. Він згуртував роздроблену державу, об’єднав близько трьох чвертей руських земель і відкинув половців у степ, чого до нього не вдавалося нікому. Такі постаті не тьмяніють із часом. Минають століття, змінюються епохи, а ім’я цього князя лишається. Мабуть, тому що справжня велич, як він і писав, не в силі, а в честі, розумі та доброті.