Майдан 2014: з чого почалася Революція Гідності та як розгорталися події

Події зими 2013–2014 років назавжди змінили хід новітньої історії України. Відтоді Майдан Незалежності став світовим символом свободи, людської гідності та незламності. Революція Гідності стала свідомим вибором українського суспільства на користь європейського майбутнього та свободи від авторитарного впливу.

У цій статті згадуємо хронологію днів Революції гідності та аналізуємо вплив цієї події на подальшу долю України.

Чому почався Майдан і якими були головні причини протестів

Головні причини Майдану сформувалися задовго до перших зібрань на центральній площі Києва. Вони накопичувалися роками, але безпосереднім поштовхом до протестів стали рішення тогочасної влади, прийняті восени 2013 року. 

Серед головних причин Майдану можна виділити такі:

• Відмова влади від євроінтеграції. Розпорядження Кабміну від 21 листопада 2013 року про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом стало каталізатором процесів. Мільйони українців були обурені рішення відвернутися від ЄС і рухатися до РФ.
• Узурпація влади та корупція. Постійне розширення повноважень президента Віктора Януковича, скасування конституційної реформи 2004 року, знищення незалежності судів і свавілля правоохоронців створили відчуття повної беззахисності громадян перед державним апаратом.
• Прийняття «диктаторських законів». Ухвалення 16 січня 2014 року пакету законів, які фактично забороняли будь-яку цивільну активність, протести та свободу слова, остаточно позбавило людей можливості вести діалог із владою у правовому полі.
• Силовий розгін студентів. Жорстоке побиття мирних мітингувальників спецпідрозділом «Беркут» у ніч проти 30 листопада 2013 року кардинально змінило порядок денний. Саме після цього протести в Україні переросли з економічно-політичних на захист людської гідності та прав людини.

Отже, Майдан спричинила ціла низка причин, і всі вони стосувалися прав громадян, свавілля влади та майбутнього України.

Розгін студентів і протистояння з «Беркутом»

Подією, яка остаточно розділила історію протестів на «до» та «після», стала ніч 30 листопада 2013 року. Тоді на Майдані Незалежності залишалося кілька сотень учасників-протестувальників,  переважно студентів та молоді, і влада віддала наказ застосувати грубу силу під приводом встановлення новорічної ялинки. До речі, це був останній рік, коли ялинка встановлювалася саме на Майдані Незалежності.

Надалі події розвивалися таким чином:

• Близько 4:00 ранку бійці спецпідрозділу «Беркутом» оточили площу та розпочали силову зачистку. Мирних протестувальників били кийками та ногами,  переслідували сусідніми вулицями. Частина побитих студентів знайшла прихисток за стінами Михайлівського Золотоверхого монастиря, який відчинив свої двері для поранених.
• Уже наступного дня, 1 грудня, на вулиці Києва вийшло, за різними оцінками, від 500 тисяч до мільйона громадян. Обурення силовим свавіллям перетворило Майдан із вузької євроінтеграційної акції на загальнонаціональний рух за відставку уряду та відновлення справедливості.
• Перші масштабні сутички. Перше серйозне загострення відбулося біля Адміністрації Президента на вулиці Банковій. Правоохоронці використовували жорстокі, агресивні методи проти мирних протестуючих. Проте громадяни вирішили не здаватися, а стояти за свою свободу.
• У ніч на 11 грудня спецпризначенці зробили першу спробу нічного штурму барикад під дзвін паламаря Михайлівського собору. 

З цього моменту протест остаточно перейшов у тривале силове протистояння, а барикади, дерев’яні щити та будівельні каски стали для мітингувальників єдиним засобом самозахисту.

Скільки людей було на Майдані у 2014 році

Підрахувати точну кількість людей, які були на Майдані, досить складно. Але соціологічні дослідження та оцінки аналітиків свідчать, що це були наймасштабніші масові протести в Києві за часи незалежності України, які охопили мільйони громадян по всій країні. Важливо памʼятати, що протести відбувалися в різних містах, але саме на Майдан Незалежності зʼїжджадися громадяни з усієї країни — з Правобережної та Лівобережної України.

Динаміка була приблизно такою: 

• «Марш мільйона» (1 грудня 2013 року). Відповіддю на силовий розгін студентів став найбільший мітинг за всю історію Євромайдану. Того дня на вулиці столиці вийшло, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона людей.
• Традиційне недільне «Народне віче»:.Щонеділі на центральній площі столиці збиралося від 100 до 300 тисяч осіб. Саме Народне віче слугувало майданчиком для ухвалення ключових рішень, координації дій та виголошення вимог до владної верхівки.
• Загальна кількість учасників Майдану: За даними соціологічних опитувань (зокрема Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова), близько 20% населення України в той чи інший спосіб долучилися до Революції Гідності — виходили на мітинги у своїх містах, їздили на чергування до столиці або працювали у волонтерських штабах.

Таким чином, чисельність протестувальників вимірювалася не просто сотнями тисяч осіб на площі в окремі дні, а мільйонами залучених громадян по всій країні, чий внесок забезпечив стійкість руху від листопаду 2013-го до лютого 2014 року.

Найтрагічніші дні Майдану 18–20 лютого 2014 року

Період із 18 по 20 лютого став найкривавішим етапом Революції Гідності. Центр Києва перетворився на зону бойових дій — епіцентр боротьби влади та силовиків із мирним і свідомим населенням України.

Переломні та найтрагічніші події розгорталися впродовж кількох днів:

• 18 лютого: після відмови парламенту розглянути повернення до Конституції 2004 року мирна хода протестувальників до Верховної Ради закінчилася жорсткими сутичками у Маріїнському парку та Кріпосному провулку. Увечері силовики розпочали масштабний штурм центральної площі із застосуванням водометів та бронетехніки.
• 19 лютого: пожежа в Будинку профспілок. У ніч проти 19 лютого спалахнув Будинок профспілок, де розташовувалися штаб протесту, медична служба та перебували сотні поранених. 
• 20 лютого: під час спроби протестувальників відтіснити спецпризначенців відбулися масові розстріли на Майдані. Силовики та снайпери відкрили вогонь бойовими патронами по беззбройних людям, які прикривалися лише дерев’яними й металевими щитами.
• Трагедія на вулиці Інститутській: Епіцентром загибелі людей стала вулиця Інститутська (нині — алея Героїв Небесної Сотні). Саме тут під вогнем силовиків загинула найбільша кількість мітингувальників, які намагалися евакуювати поранених та тіла вбитих побратимів.

Небесна Сотня: пам’ять про загиблих учасників Майдану

Небесна Сотня — це узагальнена назва протестувальників, які загинули в боротьбі за свободу, демократію та європейський вибір України під час подій 2013–2014 років. Пам’ять загиблих стала фундаментом нової української ідентичності. 

Усі загиблі на Майдані 2014 року були абсолютно різними за віком, професією та походженням. Їх об’єднувала їх прагнення свободи та людської гідності.

З 2015 року 20 листопада відзначається День Героїв Небесної Сотні. Ця дата встановлена для вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті про їхню відвагу.

Переважна більшість полеглих отримала звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Загиблим громадянам інших держав було присвоєно орден Героїв Небесної Сотні.

Частину вулиці Інститутської в Києві перейменовано на алею Героїв Небесної Сотні. На місці кривавих подій встановлено пам’ятні знаки, а також створено Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності.

Ще один важливий музей Золоті ворота також нагадує про героїчний спротив українців.

Чим завершився Майдан 2014 року та які мав наслідки

Результати розгортання подій та ключові наслідки Майдану 2014 року можна узагальнити в таких тезах:

• Втеча Януковича. У ніч проти 22 лютого Віктор Янукович разом із найближчим оточенням таємно залишив Київ, а згодом втік до Росії. Верховна Рада України конституційною більшістю ухвалила постанову про його самоусунення, що створило умови для проведення дострокових виборів і відбулася легітимна зміна влади в Україні. До речі, саме після повстання в 1113 році відбулася зміна влади в Києві — і на престол зійшов Володимир Мономах, якому довіряли громадяни.
• Відновлення євроінтеграційного курсу. У березні та червні 2014 року було підписано політичну й економічну частини Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом.
• Формування свідомого громадянського суспільства. Досвід самоорганізації, створення Самооборони Майдану та Медичної служби став фундаментом для нового суспільства, яке діє.

Аналізуючи те, чим закінчився Майдан, варто враховувати геополітичний фактор: утративши важілі політичного впливу через поразку диктаторського режиму, Російська Федерація розпочала збройну агресію — окупацію Криму та розв’язування війни на сході України.