Волинська різня (Волинська трагедія): що сталося на Волині у 1943 році, причини та скільки загинуло 

Що таке історія нашої країни? Та й чи треба взагалі нам її знати? Чи можливо нам достатньо декількох фактів, і то таких, від яких перехоплює подих: про геройські походи козаків, про Запорізьку Січ, про повстання та про війни, які закінчувались перемогами і якими хочеться пишатись. Але є те, про що ніби соромно говорити, але не варто мовчати. 

“Народ не без гріха” і ми українці в тому числі. Бо не “граючись” в великих істориків, можна сказати що історія нашої держави написана кров’ю, яка за багато століть насичила нашу землю як дощ, але була серед цієї крові і та, яку проливали не загарбники, а самі українці.

І насправді дуже прикро, що наступна інформація це не сюжет фантастичного хорору, і не вигадка письменника, а страшна трагедія нашого минулого в якій людське життя означало буквально – 0.

Про це вам не розповість підручник з історії, бо це “не для чутливих”, не для школярів і не для студентів, але мовчання це теж ганебно, тому далі про Волинську різню, одну з найстрашніших і найбільш болючих сторінок українсько-польської історії, про яку й сьогодні важко та боляче говорити.

Що таке Волинська різня: коротко про події

У кожній “грі народів” є королі і пішки. Є ті, хто приймає рішення, і ті, кому потім доводиться за них платити. На жаль, Волинь 1943 року стала одним із тих місць, де ціною політичних амбіцій, національної ворожнечі та боротьби за територію стало людське життя, а розплата ще й дотепер може мучити нашу совість.

Коли була Волинська різня: дата та роки подій

Всі добре знають, що було в 1943 році. У всіх на вустах були розмови про Другу світову війну, яка набирала обертів. В той час на українських землях йшла своя війна чи то “етнічне протистояння”, яке забрало тисячі життів безневинних людей. 

Ви просто уявіть, як страшно писати наступні рядки, розуміючи, що наступна дата – початок страшних вбивств, які тривали понад рік…

Саме цього року, розпочалась Волинська різня, яка тривала до 1944.

Волинь до 1943 року: як накопичувалося напруження

Конфлікт, який призвів до Волинської трагедії не спалахнув одразу. Скоріш, це був ланцюжок подій, який доводиться розплутувати ще зараз, що українським, що польським історикам. Але давайте спробуємо пояснити вам, в звичній манері в кількох тезах, передумови Волинської трагедії:

• Волинь після Першої світової війни опинилася у складі Польщі.

Після польсько-української війни та Ризького договору 1921 року Західна Волинь увійшла до складу Другої Речі Посполитої. Для частини українців це було поразкою.

• Земля та території стали головною причиною розростання напруги. Польська влада проводила масове оселення польських переселенців (осадників) на Волині, і тими селянами, які там уже проживали це сприймалося, як витіснення їх з власної землі.
• Водночас польська влада проводила політику полонізації. Тобто тут уже українцями це сприймалося так: “не тільки поляків до нас підселили, а й польською мовою змушують говорити, ніби хочуть, щоб ми стали поляками”.
• Як результат, такої польської політики, активізувався український визвольний рух. В принципі – логічна відповідь на обмеження національних прав.
• Звісно ж, польська влада також почала реагувати на такий “непослух” українського населення. Тобто, відкритого конфлікту ще не було, але кожна з сторін чітко розуміла свої позиції і те, до чого це може призвести.

Причини Волинської різні

Якщо говорити про причини Волинської різні, то не можна назвати суто один конфлікт, бо це була напруга, яка тривала роками. Серед головних передумов історики називають польсько-українські суперечності щодо територій, складну національну політику Другої Речі Посполитої, земельне питання, радикалізацію українського та польського національних рухів, а згодом – німецьку окупацію та розпад звичного державного порядку, який ніби розв’язав руки тим “учасникам гри”, які вже давно продумали, як вирішити це питання за допомогою зброї та за участі українського населення яким “можна було керувати”.

До речі, якщо взяти до уваги праці історика Ігора Іллюшина, то можна знайти дані про нібито існування архівного документу, в якому буцімто йшлось про “план виселення українців” з західних земель.

Тотожно цьому, можемо співставити і пропаганду комуністів та націоналістів, яка хоч і мала різні гасла, проте зводилась до одного – “хочеш українцю панувати на українських землях, позбудься сусіда поляка”.

Що сталося влітку 1943 року: хронологія подій

Літо 1943 року стало найкривавішим періодом Волинської трагедії, можливо тому, що українсткі націоналістичні формування “відчули свою силу”:

• У лютому 1943 році, українські націоналісти здійснили напад у Порослі, де загинуло 150 поляків.
• Навесні в “гру вступає” українське підпілля – ОУН(б) та УПА і напади стають систематичними, водночас поляки починають відплату, свідченням якої є “Трагедія красного саду”.
• Влітку 1943 року – напади вже не зупинити, а “польська відплата” стає ще більшою.
• 11 липня 1943 року – найстрашніша сторінка цієї події, яку у польській історії називають “кривавою неділею”. Це вже були чітко скоординовані напади, під час, яких загинула найбільша кількість польського населення. Саме цей день, відзначають зараз в Польщі, як Національний день пам’яті жертв геноциду скоєного українськими націоналістами.

Хто почав і хто винен: що кажуть історики

Питання “хто почав Волинську різню”, досі викликає суперечки. І мабуть тривожитиме істориків, ще не одне десятиліття. Не маємо жодного права, назвати якусь сторону винною, водночас не маємо жодного права виправдовувати дії українських націоналістів, або ж прирівнювати до 0 агресію з боку Польщі. 

Щоб, знайти хоч якесь розуміння, будемо посилатись суто на думку істориків з обох сторін, які стали учасниками цієї страшної трагедії.

Думка польського історика, щодо Волинської різанини

Польський історик Ґжеґож Мотика вважає, що масова антипольська акція на Волині була організована українським націоналістичним підпіллям – ОУН(б) та УПА. На його думку, рішення про деполонізацію Волині та Східної Галичини ухвалювалося керівництвом українського підпілля. Водночас, історик не заперечує і того факту, що були “відплатні акції” проти українського цивільного населення.

Волинська трагедія очима українських істориків 

Український історик Ігор Іллюшин також визнає, що саме з весни 1943 року, після посилення УПА, почалися масові антипольські виступи на Волині. Водночас він розглядає їх у більш ширшому контексті польсько-українського протистояння та наголошує на польських акціях у відповідь. 

Скільки жертв забрала Волинська різня

Скільки жертв забрала Волинська різня питання неоднозначне і не менш дискусійне, як і те “хто її розпочав”, тому давайте подивимось, що нам кажуть офіційні джерела:

• За оцінкою історика Ґжеґожа Мотики, загинуло близько 100 тисяч поляків.
• Інститут національної пам’яті Польщі наводить ширший діапазон – 60-100 тисяч польських цивільних жертв.
• У матеріалах польсько-українського Форуму істориків при IPN можна побачити цифру близько 10-12 тисяч загиблих українців.
• Водночас, Український інститут національної пам’яті зазначає, що нині встановлено імена близько 30 тисяч польських та близько 10 тисяч українських жертв масових убивств.

На нашу думку, найменше, чого заслуговують ці люди, – щоб їхня смерть стала приводом для нової ворожнечі між народами.

Дії польської сторони та відплатні акції

Здавалось би, куди вже гірше, але на цьому страшна сторінка нашої історії не закінчується. Є в нашому лексиконі таке слово “помста”.

Після масових нападів на польське населення, українці відчули на собі всю повноту цього слова: польська сторона почала здійснювати відплатні акції проти українських сіл та цивільних. У них брали участь підрозділи Армії Крайової, Батальйонів хлопських, а також місцеві загони самооборони.

І ось тут починається найстрашніше: помста перестає бути помстою за конкретний злочин і перетворюється на покарання цілих громад. Людину могли вбити лише за те, що вона була українцем або поляком.

Так конфлікт остаточно перетворився на ланцюжок насильства, у якій прості люди з обох сторін ставили тими самими “пішками”, за допомогою яких влада хотіла показати “хто – кого”.

“Волинська різня” чи “Волинська трагедія”: чому дві назви

Ця трагедія болить ще й досі: болить українцям і болить полякам. Якщо сходитись на тій думці, на якій сходяться історики з обох сторін, що жертв польських цивільних громадян було більше, ніж українських жертв, то можна здогадатись, або принаймні зробити припущення, чому польська сторона принципово не називає цю подію “трагедією”. 

В Україні використовують поняття “Волинська трагедія”, наголошуючи на ширшому контексті подій, розуміючи це як трагедію обох народів. 

Тому дві назви – це фактично два різні погляди на одну страшну сторінку історії.

Волинська різня в українсько-польських відносинах

Важко говорити про цю тему, важко шукати виправдань українцям…Мабуть залишається лише прийняти той беззаперечний факт, що Волинська трагедія частина нашої історії так само, як і поділ України, розпад СРСР, Чорнобильська трагедія чи Майдан в 2014 .

Було б неправильно казати, що події минулих десятиліть ніяк не вплинули на політичні відносини між нами та Польщею. Так, сучасний контекст уже зовсім інший, але “стара рана”, досі нагадує про себе.

Щоб сучасному читачу, хоч трохи зрозуміти масштаб цієї трагедії для поляків, то давайте згадаємо Голодомор для українців. Це зовсім не порівняння двох трагедій, це лише приклад того, як історія може боліти десятиліттями. Нам і сьогодні болить за тими, хто загинув під час Голодомору. Ми пам’ятаємо ці жертви, говоримо про них, запалюємо свічки та передаємо цю пам’ять дітям. І навряд чи комусь із нас спаде на думку сказати: “Та це ж було стільки років тому, навіщо про це згадувати, навіщо винити тодішню владу?”. Так само і для багатьох поляків, Волинська трагедія – не просто подія 1943 року. Це їхні загиблі родичі, бабусі й дідусі, пам’ять яких вони будуть вшановувати безкінечно.

Волинська трагедія і сьогодення 

Щодо сьогодення, то історики й досі продовжують вивчати деталі Волинської трагедії. Навіть минулого року представниця Польщі в Україні Агнешка Гуральська, говорячи про пам’ять жертв, фактично окреслила сучасну польську позицію: Польща солідарна з Україною у протистоянні російській агресії, але це не означає, що потрібно замовчувати складні сторінки спільної історії.

Ми скажемо навіть більше, пошукові та ексгумаційні роботи в Україні, які б могли відкрити нові факти, щодо Волині в 1943 році, тривають й досі.

І мабуть лише цього достатньо, щоб зрозуміти масштаби цієї трагедії та хоча б спробувати осмислити те, що вона значить для польського народу.

Якщо зовсім просто озвучити позицію польських політиків, то вона звучить приблизно так: “Ми бачимо страждання вашого народу від російської агресії, але пам’ятаєте Волинь? Ми не забули”. 

Доказом того, наскільки важливою залишається ця тема для Польщі, є й постійні нагадування польської сторони українському керівництву про необхідність продовжувати пошук та ексгумацію останків жертв. Маємо всі підстави вважати, що Волинська трагедія відіграла неабияку роль і на сьогоднішній позиції уряду Польщі, щодо України. 

Чи можна поставити крапку у примиренні Польщі та України

Боїмось передбачити, що Польща чекає останньої “акції відплати”, не в буквальному сенсі, а через визнання кількості польських жертв, можливість гідно поховати загиблих та чесну розмову про відповідальність України за скоєне. 

Бо примирення без пам’яті неможливе. Але й пам’ять без примирення може на десятиліття залишити народи заручниками минулого.