Київ ніби ніколи не спить. Вічний рух, метушня, потоки людей і машин. Сюди їдуть звідусіль, бо локацій тут не злічити – Хрещатик, Софія, Андріївський узвіз, Лавра, музеї на кожному кроці. Та хоч би яким захопливим був цей ритм, рано чи пізно від нього хочеться втекти. Видихнути, перепочити, побачити щось тихе й справді давнє.
І далеко їхати не доведеться. Просто на околиці міста, серед Голосіївського лісу, заховалося урочище Китаїв – ліс, озера, древні печери й старовинний монастир в одному місці. Тож якщо кортить поєднати цікаве з відпочинком від гамору, вам саме сюди. Розповідаємо, що там подивитись.
Де знаходиться Китаїв і чим він особливий
Урочище розкинулось на південній околиці Києва, у Голосіївському районі, серед лісу й пагорбів. Попри те що формально це межі міста, потрапляючи сюди, про мегаполіс забувається одразу. Адже довкола ліс, вода й тиша, ніби ви виїхали кудись далеко за місто.
А особливий Китаїв тим, що поєднує одразу кілька світів. Тут вам і природа з віковими деревами, лісовими стежками та каскадом мальовничих озер. І давня історія, бо це місце з печерами й курганами, яким не одна сотня років. І духовність, адже серце урочища це старовинний монастир, Китаївська пустинь. Рідко де в межах одного міста можна за пару годин побувати і в лісі, і біля води, і в печерах, і в храмі.
Історія Китаєва та походження його назви
Китаїв куди давніший, ніж може здатися. На його території збереглося давньоруське городище, яке історики ототожнюють із літописним містом Пересічень. Тобто люди жили тут ще за часів Київської Русі, а з 2001 року городище й курганний могильник мають статус археологічної пам’ятки національного значення.
Цікава й сама назва, точніше версії її походження.
За найпоширенішою, “Китаїв” походить від тюркського “китай”, тобто “укріплення” чи “фортеця”, натяк на те давнє городище. За іншою, романтичнішою, назву пов’язують із князем Андрієм Боголюбським, який, за переказами, мав прізвисько Китай і колись облаштував тут свою резиденцію. А до далекого Китаю, попри співзвучність, місце стосунку не має.
Духовна ж історія почалася пізніше. У 1159 році Боголюбський подарував ці землі Києво-Печерському монастирю. А вже у XIV столітті тут заснували печерний монастир, який і назвали Китаївською пустинню. Саме він і став серцем урочища.
Китаївський монастир і стародавні печери
І монастир цей живий донині, адже Китаївська пустинь досі діє. Головна її окраса Свято-Троїцька церква, зведена у 1763-1768 роках у стилі українського бароко. Збудував її відомий архітектор Степан Ковнір, той самий, що працював над спорудами Києво-Печерської лаври. Місце тихе й намолене, тож сюди їдуть не лише туристи, а й паломники з усієї країни.
Та найбільше Китаїв вабить печерами. Це рукотворні підземні галереї, схожі на лаврські, де колись жили ченці-відлюдники. Дослідили їх у 1857 році й виявили кілька рівнів ходів, залишки келій, предмети побуту й навіть написи старослов’янськими літерами на стінах. Цікаво, що повна карта печер досі невідома, бо частину ходів пошкодив час, а частину так і не дослідили. І це додає місцю особливого шарму.
З печерами пов’язана й найвідоміша легенда Китаєва, історія старця Досифея. За переказами, під виглядом ченця тут довгі роки жила жінка, яка втекла з дому й приховувала свою стать, а правду дізналися лише після її смерті. Саме Досифей колись благословив юного Прохора, майбутнього преподобного Серафима Саровського. Тож таємниць тут не бракує.
Що подивитися в Китаєві: озера, городище та природні локації
Природа вабить сюди не менше, та така, що годі повірити, ніби ви досі в межах столиці. Тут варто побачити:
- Китаївські ставки. Каскад із чотирьох озер, які живить місцевий струмок. Уздовж них прокладена стежка зі стендами про тутешню флору й фауну.
- Китаївське городище. Давня фортеця на горі, яку пов’язують із літописним Пересічнем. Підйом нагору винагородиться краєвидом на озера, а ще приємним відчуттям, що стоїте на місці з тисячолітньою історією.
- Вікові дерева. Окрема гордість урочища. Дуби, яким за 300 років, рідкісна метасеквоя, трисотлітній каштан. Ці велетні застали стільки всього, що нам і не снилося.
А ще сюди варто приїхати аби брести стежками серед високих дерев, дихати лісовим повітрям і слухати тишу, якої так бракує в місті. Тільки глибоко в хащі не лізьте, бо можна заблукати. Та цього й не треба, краси вистачить і на облаштованих стежках.
До речі, колись Китаїв був дачним місцем киян. Тут каталися на човнах і працював навіть літній театр. Бував у цих краях і Григорій Сковорода. Тож відпочивають тут не одне століття.
Як дістатися до Китаєва та коли краще приїжджати
Доїхати до Китаєва простіше, ніж здається, попри те що місце ніби заховане в лісі. Якщо ви на авто, просто забивайте в навігаторі “Китаївська пустинь” чи “Китаївські ставки” і їдьте, поряд є де лишити машину. Громадським транспортом орієнтир станція метро “Деміївська”, а звідти автобусом чи маршруткою в бік вулиці Китаївської, до якої урочище й прилягає. Далі трохи пройтися пішки, та дорога приємна, уже самим лісом.
Щодо часу, то в парк найкраще їхати в теплу пору, з весни до осені, коли все зелене, озера повноводні, а стежками гарно гуляти. Влітку тут затишно й тінисто, восени мальовничо через золоте листя. А ось приїздити варто зранку чи в будній день, бо у вихідні, особливо в гарну погоду, охочих відпочити побільшає.
Цікаві факти про Китаїв
Наостанок кілька фактів, які чіпляють і змушують побачити все на власні очі:
- Колись Китаїв називали “Київським Афоном”, настільки потужним духовним центром він вважався.
- На Китай-гору особисто піднімалася імператриця Єлизавета Петрівна, щоб побачити відлюдника Досифея. За переказами, вона подарувала старцю торбинку золота, яку той одразу віддав Лаврі.
- Той самий Досифей, за легендою, мав дар передбачення, який здобув за роки молитов у печері на самоті.
- На території урочища зберігся курганний могильник, тобто давні поховання просто посеред лісу. Гуляючи стежками, ви проходите повз пагорби, яким не одна сотня років.
- Тут знаходили справжні скарби, зокрема римські монети, а ще сліди трипільців, черняхівців і зарубинців. Найдавніші знахідки датують III-II століттями до нашої ери.
І все це не в глухому селі, а в межах сучасної столиці. Погодьтеся, заради такого варто вибратися.
Тож у самій столиці вистачає різних місць, як відомих, так і геть непомітних, як-от затишний сквер на Щекавицькій площі. Та якщо хочеться втекти від гамору по-справжньому, вам у Китаїв. Тихо, мальовничо й до того ж зовсім недалеко.
Перед тим, як вирушити
Чи можна самому залізти в Китаївські печери?
Доступ туди час від часу обмежують, тож найнадійніше потрапити з екскурсією від монастиря. Так і безпечніше, і цікавіше, бо почуєте всі легенди з перших вуст.
А з дітьми та собакою можна?
Цілком. Місце сімейне, дітям тут є де побігати. Лише собаку тримайте на повідку, надто біля монастиря, де варто поводитися тихо.
Як одягтися, якщо хочу зайти в монастир?
Одяг скромний – жінкам плечі прикрити й голову покрити, чоловікам без шортів. А взуття беріть зручне, бо стежки тут лісові.