На Банковій є будинок, повз який неможливо пройти спокійно. З даху звисають жаби завбільшки з людину, по стінах повзуть ящірки, а зі стовпів визирають слони, носороги й морські чудовиська.
Виглядає так, ніби архітектор, Владислав Городецький, програв суперечку або посварився з усім містом. Насправді ж він просто рекламував цемент.
Звідси й починається історія, у якій переплелися інженерний розрахунок, африканське сафарі, банківський кредит і легенда про доньку, яка нібито втопилася в Дніпрі. І в усьому цьому варто розібратися, бо половина із того, що розповідають про будинок, вигадка, а решта чиста правда.
Де знаходиться Будинок з химерами і як до нього дістатися
Шукати його треба в Печерському районі, на схилі над площею Івана Франка.
Найближче метро це «Хрещатик», від нього близько 500 метрів угору вулицею Городецького. Від «Майдану Незалежності» трохи далі, десь кілометр Алеєю Героїв Небесної Сотні. А якщо гуляєте старим Києвом, то від Золотих воріт сюди хвилин п’ятнадцять пішки.
Машиною сюди їхати сенсу мало. Банкова закрита для транспорту, бо поруч Офіс Президента, і припаркуватися ніде. З лівого берега найшвидше буде через Південний міст, а далі пішки від Хрещатика.
Тільки врахуйте, що через безпекові обмеження прохід Банковою іноді перекривають. Тоді на пам’ятку дивляться знизу, і звідти, до речі, видно навіть більше.
Історія будинку: як Владислав Городецький звів його на урвищі
Ділянку на Банковій ніхто не хотів. Круте урвище, зсувонебезпечний схил, унизу колишнє болото, бо охочіше зводили там, де рельєф рівний, як на Подолі біля Контрактової площі. Та Городецький купив саме її. Одні кажуть, через дешевизну, інші через суперечку з колегами, мовляв, на такому схилі ніхто нічого не поставить.
Вирішив він це інженерно. Його друг, гірничий інженер Антон Страус, першим в імперії запропонував будувати багатоповерхівки на бетонних палях. У схил забили понад пів сотні таких паль на глибину більше ніж 5 метрів, і ґрунт став стабільним.
Другий трюк це форма. Будинок спроєктований кубом, тому з боку Банкової в нього три поверхи, а з боку площі Івана Франка вже шість. Фактично будівля вростає в схил.
Будівництво почалося навесні 1901 року й обійшлося приблизно в 65 тисяч карбованців, яких Городецький не мав, тому взяв великий кредит. Майже весь декор і конструкції зробили з цементу заводу «Фор», співвласником якого був сам архітектор. Тобто проєкт став і житлом, і рекламою нового на той час матеріалу.
Оздоблення затягнулося ще на два роки, і завершили все у 1903-му.
Доля будинку після Городецького: від прибуткового будинку до президентської резиденції
Городецький прожив тут рівно десять років, із 1903 по 1913-й. Потім кредит і борги змусили продати цю власність, і архітектор виїхав.
Далі почалася черга власників. Будівлю кілька разів перепродували, за радянських часів квартири перетворили на комуналки, а згодом там розміщували поліклініку. Химери на фасаді при цьому поступово осипалися, бо доглядати їх не було кому.
У 2003-2004 роках будівлю повністю відреставрували, і після цього вона отримала статус Малої резиденції президента України. Тепер тут проводять протокольні зустрічі та офіційні заходи.
Доля, до речі, типова для київських будівель такого рівня. Поруч Жовтневий палац теж устиг побувати інститутом шляхетних дівчат, установою й концертним залом, перш ніж став тим, чим є зараз.
Стиль і фасад Будинку з химерами: кого зобразив Еліо Саля
Та повернімося до самого будинку, бо стиль у ньому визначити не так просто. Формально це модерн, той самий ар-нуво, що тільки приходив тоді в Київ. Неоготику тут теж часто згадують, бо химери асоціюються з готичними соборами, та насправді це радше враження, ніж стиль.
Декор виконав міланський скульптор Еміліо Саля, якого в Києві називали Еліо. Працював він за ескізами Городецького, тож ідеї належать архітекторові, а виконання італійцеві.
Ідеї ж ці виросли з того, чим Городецький жив. Він був пристрасним мисливцем, об’їздив Африку, і африканські тварини перекочували на фасад просто з його трофеїв. А поруч із ними з’явився підводний світ, якого архітектор ніколи не бачив, зате добре уявляв.
Звідси й персонажі. Слони, носороги, антилопи, крокодили, велетенські жаби, ящірки, дельфіни й нереїди. На огорожі орел б’ється з левицею, і саме там Саля залишив свій автограф.
Будинок з химерами всередині: інтер’єр і планування квартир
Будувався він як прибутковий, тобто на здачу. Усього тут було 7 квартир, а найбільшу, на цілий поверх, Городецький залишив собі.
Комфорт на ті часи вражав:
- електрика;
- водопровід;
- каналізація;
- центральне опалення.
Тобто все те, чого в більшості київських будинків ще не було.
Опалювали приміщення майолікові печі з київського заводу Анджейовського. Вони збереглися й досі, і це одна з тих деталей, яких не видно з вулиці.
Декор усередині продовжує зовнішній, тільки з іншою логікою. Тут теж тварини, тільки вже як мисливські трофеї:
- роги на стінах;
- голови звірів;
- сцени полювання.
Сходи прикрашають рослинні орнаменти, а стелі ліпнина.
Квартири були великими, з високими стелями й окремими кімнатами для прислуги. Після реставрації планування змінили під представницькі функції, тож частину приміщень перетворили на зали для прийомів.
Чи можна потрапити всередину Будинку з химерами
Потрапити можна, тільки не завжди. Екскурсії організовує Музей історії Києва, проводять їх у п’ятницю, суботу й неділю з 10:00 до 17:00, тривають вони 45 хвилин. Записуватися треба заздалегідь і з паспортом, бо об’єкт режимний, а телефон на вході доведеться здати в камеру схову.
Тільки будинок працює як резиденція, тож екскурсії скасовують щоразу, коли там приймають делегації. Плюс поруч Офіс Президента, і безпекові обмеження теж вносять корективи.
Тому перед поїздкою обов’язково перевірте актуальний графік. А якщо всередину не вийде, лишається фасад, він тут усе одно головне.
Легенди та міфи Будинку з химерами
Без легенд цей будинок не був би тим, чим є. За сто з гаком років їх назбиралося чимало, і найвідоміших чотири.
Легенда про доньку
Найпопулярніша з усіх. Мовляв, донька Городецького втопилася в Дніпрі через нещасливе кохання, і вбитий горем батько прикрасив будинок водяною тематикою на її пам’ять. Насправді донька архітектора Олена прожила довге життя й померла значно пізніше за нього.
Легенда про парі
Нібито Городецький посперечався з колегами-архітекторами, що збудує будинок на схилі, де ніхто не наважувався. Тут правда ближче, бо суперечка справді могла бути, хоча документальних підтверджень немає.
Прокляття будинку
Кажуть, що архітектор, змушений продати улюблений дім, наклав на нього прокляття, через яке мешканці зазнавали нещасть. Історія красива, та перевірити її ніяк.
Булгаков і химери
Азазелло, Воланда й інших персонажів «Майстра і Маргарити» пов’язують саме з цим фасадом. Письменник справді жив у Києві неподалік, тільки жодних його слів про будинок не збереглося.
Жодна з цих історій не витримує перевірки. Зате всі вони живуть уже понад сто років, і саме завдяки їм будинок став тим, чим є.
Цікаві факти про Будинок з химерами
Після легенд варто сказати й про те, що перевіряється. Городецький справді був мисливцем, і не аматором. Він стояв біля витоків київського мисливського товариства, а в Кенії провів на сафарі пів року. Збереглося навіть фото, де він сидить біля вбитого лева разом зі своїм провідником Алі.
Через те сафарі він і втратив будинок. Щоб поїхати в Африку, Городецький заклав його кредитній спілці, і повернути вже не зміг.
Є версія, що весь цей фасад був подарунком собі на сорокаріччя. Датами вона збігається, бо будівництво почалося саме тоді.
А під час реставрації інтер’єри відновлювали за фотографіями, які колись зробив сам Городецький. Завдяки цьому частину приміщень удалося повернути до первісного вигляду, хоча решта декору зникла ще в другій половині XX століття.
Сам архітектор до Києва повертався хіба на світлинах. Прожив тут тридцять років, а помер у 1930-му в Тегерані, де й похований на кладовищі Долаб.
Ну і сучасна традиція. Кияни радять зазирнути крокодилу в очі й погладити йому носа. А у 2021 році Укрпошта випустила серію марок на честь будинку.
А ще будинок майже неможливо сфотографувати цілком. Вулиця Банкова вузька, тому з тротуару в кадр влазить хіба половина фасаду. Ті самі панорамні знімки, які всі бачили, зроблені з площі Івана Франка, бо лише звідти видно всі шість поверхів.
Виходить, що реклама вдалася краще, ніж сам архітектор міг очікувати. Городецький хотів довести, що матеріал надійний, а замість цього залишив місту будинок, який знають усі.
Коротко про решту
Чому будинок називається «з химерами»?
Через сам прийом оздоблення, коли фасад укривають фігурами тварин і фантастичних створінь. Назва прижилася серед киян і закріпилася сама.
Чи є в Києві інші роботи Городецького?
Є, і чимало. Миколаївський костел на Великій Васильківській, Художньо-промисловий музей на Грушевського, Караїмська кенаса на Ярославовому Валу, причому всі в різних стилях.
Чи є будинки з химерами в інших містах України?
Так, найвідоміший у Луцьку на вулиці Лютеранській, 9. Скульптор Микола Головань оздоблює його власними роботами з 1980 року, і там уже понад 500 скульптур. Сам автор називав це будинком-вернісажем.
А будинок з химерами у Львові?
Там теж є споруда з такою народною назвою, тільки офіційно її звуть кам’яницею під совами. З київською вона не пов’язана ні автором, ні стилем, просто фасад так само оздоблений фігурами.